simulacrum

eng below

Більше смолтоків на вечірках і «дружб» на пару нетверезих годин мене спустошує хіба тільки примарна соціалізація у соцмережах. Там серденько, не читаючи, там вогник, не вникаючи, там мемас — от і провів вечір у жвавій компанії. Симулякр, який забирає час та сили, але не формує близькості. І врешті виснажує.

Переважно скіпаю і перше, і друге, й третє. Вчуся будувати й плекати.

Згадується голодний відвідувач бару/клубу, який всенький вечір збирає інстаграми жінок/чоловіків, щоб за 15 хв до закриття зробити розсилку. Посів з очікуванням, що десь вигорить і додому поїде не сам.

More small talk at parties and “friendships” that last a couple of tipsy hours drain me almost as much as this phantom socializing on social media. There it’s a heart without reading, a fire emoji without really engaging, a meme—and suddenly you’ve “spent the evening” in lively company. A simulacrum that eats up time and energy but doesn’t create any real closeness. And in the end, it’s exhausting. Most of the time, I skip all three.