секс, стосунки, шлюб, материнство
Стастика каже, що закохуюся після першої ночівлі.
Для мене не буває “просто позлягалися” — секс завжди про близькість. А любов починається ще до першого поцілунку.
Вона не зобов’язує, не обмежує, не прирікає на страждання чи шлюб.
Люблю любити.
Калібрувати стосунки лише на “серйозно”/“не серйозно” — велике спрощення: себе, його і того, що наше.
Цікаво було би пізнати роль нареченої і дружини. Вельми запалює ідея казати “мій чоловік”. Ще не пробувала такого. Та у стражденно-жагучому переліку планів/мрій/задач — шлюб нині не зафіксований.
Бажання мати дитину ніколи не відчувала і зараз так само. Гадаю, якщо колись захочу, то вдочерю. Більше уявляю себе мамою дівчинки.
Лину до жінок. /Суто збіг, але мої любі киці теж панянки і навіть пес — песиня./
Останні 6 років не маю більшого кайфу, ніж любовний шал, але хотіла би мати.
Хотіла би знову пізнати цю люту ейфорію реалізації у сродній праці (ай було!) і дізнатися нарешті, як то: коли заробляєш достатньо грошей для усіх своїх потреб та ідей.
А тепер шок-інфа: вперше виклала відредаговані знімки (“Я за трушність!”, — била вона себе в груди), бо ж боляче дивитися на післяопераційний набряк. Почуваюся брехухою, але картинка подобається, хай йому грець. Повторювати не планую та й фотошоп дорогий.
Comments (1)
Милість )
