Сповідь (і шо?)

А стосовно кацапського глибинного народу. Для них війна це вирішення їх проблем. Їм їх жінки по телефонах так і кажуть: кредити не закриті, грошей в родині нема, а на війні держава платить + навіть якщо й уб'ють то ще й виплати дадуть. А як отакий кацап іздохне йому ж ці всі проблеми вирішувати вже й не треба. Для них це тупо виграшна ситуація.

От читаю нову книгу Забужко і там якраз вона посилається на книги писателів центральної Європи які переосмислювали наслідки 1 і 2 світових, Балканських воєн і наслідки навали радянського союзу. І видно що Європейське навіть інтелектуальне суспільство не винесло уроків з червоної совкової чуми. Воно закрило очі на злочини і не захотіло їх вирішувати. Поставили стіни в Берліні, потім "пересунули" по Польщу, а треба було засуджувати і діяти. Кацапська нація тупо імперський конструкт і передової літератури в них, яка йому суперечить мінімум. Кацапи нажаль розуміють, що якщо вони втратять вплив їх "росія" без загарбаних культур буде гола як бубон (бо вона намагалась писати себе як європейську , а вийшла нежиттєствердна калька, бо вона не пішла з низів і не висвітлювала проблеми народу) і оця російська республіка обмежиться МКАДом.

Країни міняються, а латентні нацисти - ні: Писатель Даниил Гранин рассказывал, как ездил с делегацией писателей в Бухенвальд. Лагерь расположен очень близко к городу Веймар, и Гранин понял, что горожане прекрасно видели дымящиеся трубы крематориев. Он захотел пить и, пока ему в киоске наливали воду, спросил у продавщицы, как она себя чувствовала во время войны. „Ах, что вы! — ответила она, — Мы же ничего не знали!“. Тогда он уточнил: „Но ведь вы видели дымящиеся трубы!“ Продавщица возразила: „Нет. Не видели. Мы смотрели в другую сторону“. Далее Гранин будто бы с горечью пишет, что для того, чтобы смотреть в другую сторону, нужно знать, куда смотреть не следует.